Speed dating party 2.0 або Дива трапляються

Speed dating party 2.0 або Дива трапляються

оцінка: 0 голосів: 0

Аня Литвиненко та Андрій Копін

Ой, і важко проводити вечірки влітку!

Ой, і жарко, ой і тяжко.

Але ж і приємно!

Саме такі думки проносилися в мене в голові, коли суботнього ранку я ходила по Ботанічному саду й вирішувала останні питання перед початком дійства=).

Почали прибувати перші гості. «Вони явно чогось від мене чекають»,- подумала я і почала проводити перший ворм-ап, який видивилася на одному театральному сайті. Ми пострибали один раз, потім ще – а люди все прибували та прибували=). Врешті-решт, після всіх можливих ворм-апів та коли зібралися всі-всі-всі, ми почали наш аглі трус=).

Далі передаю слово Андрію Копіну – одному з учасників вечірки.

Дива трапляються! Саме так можна назвати вечірку Speed Dating Party, що відбулася в цю суботу у старому ботанічному саду. Не дивлячись на липневу спеку на це маленьке диво завітало чимало охочих.

Sound ball – перша зброя оргпнізаторів проти сонливості. Суть проста. Ти вигукуєш звук і кидаєш далі, той хто ловить має на останню літеру твого вигуку придумати новий.

Остоточний настій вечірці надав розігрів горіхами, стінами та бананами). Облишимо думки про їжу бо це не зовсім те про що можна подумати. Простіше кажучи Спочатку формуй банан, розкривай банан і GO BANANAS. Наступним кроком стала стіна: роби стіну, ламай стіну GO ON THE WALL. Далі прийшла черга горіхів: роби горіхи ламай горіхи і GO NUTS. Трохи розігріву забезпечили енергією на весь день.

Після цього була “правда чи жахлива правда”. Треба лише обрати: truth or ugly truth, а вже питання не застявлять нудьгувати, тим паче, всі обирали ugly truth.

Неодмінно треба згадати квест!!! Як сказав класик: “Самая жесть”. Нашим полігоном був весь сад, де поділені на дві команди гравці бігали як навіжені і залишали завдання для команди суперника. Пошук завданнь вів до супер-гри, де суперники, гвалтуючи свої голви, придумували один одному завдання.

Балет у позі слона, що був виконаний командою Chilly Peppers, в жодному разі не викликав таких оплесків, як добиття жанру латинських мильних опер українцями в ролях мексиканців, циган і молдавсько-естонських-вірменських клоунів-кілерів.

Щодо квесту додам наступне – учасники мали 5 завдань, а 6-те – креативне – вони придумували самі. Усі завдання по карті (котра додавалася) потрібно було розмістити по саду – для команди-суперника, а потім займатися власне квестом по тим завданням, котрі для них залишила та сама команда-суперник.

Було весело, всі набігалися, переможці закінчили з результатом в 15 хвилин – надзвичайно швидко!

Далі було щось на зразок афтерпаті, де ми просто сиділи та балакали – бо дівчат було в два рази більше за хлопців=). Тож в нас був такий собі спід-коммьюнікейтінг. Дві підстилки та дві групки людей. За моїм сигналом хтось починав розповідати про себе та відповідати на питання (якщо вони були) і мав продовжувати до наступного сигналу, коли естафету переймав його сусід чи сусідка. Треба сказати, що всі були надзвичайно відвертими і розповідали багато цікавого про себе.

А потім дах взагалі стало зносити. Ми грали в показуху – причому назви типу «Невимовна легкість буття» або «перетинчатокрилий серпень» показувались та відгадувались на раз.

Окремо хочеться відзначити Макса – найменшого гостя вечірки. Хітом стала його фраза «Я вот куда стал!», після якої всі трохи оживилися і стали шукати ту саму «водку», але все, що ми побачили – Макса на поваленому дереві, гордого, що привернув стільки уваги=).

Усім дякую за участь, окреме «дякую» Сашуні Фіцик за допомогу – якби не вона, студенти б загубилися по дорозі на нашу галявинку=).

Чекайте наступних зустрічей! Цьом!