Паб – Діснейленд алкоголіка чи рай для пошановувачів британського стилю.
Анна Лєбєдєва
Після напруженого трудового тижня душа прагне розваг. І якщо любителі спорту обирають каток, ролердом чи інші види активного відпочинку, то прихильники традиційної релаксації ідуть в паб. Паб, якщо витриманий в класичному стилі, - це своєрідний куточок Англії, що водночас є дуже вдячним місцем для
English learners. Адже де ще, як не в цій обителі домашнього затишку, ви почуєте англійську яка вона є – з вуст червонощокого британця, який завітав до місцевого пабу, щоб перехилити декілька пінт пива і згадати свій
sweet home? Бо ж паб для нього – то святиня, унікальне явище чисто англійського життя. Він така ж невід’ємна частина англійського пейзажу, як зелені луки, овечки і старі дуби під швидко минаючими хмаринами.
Коли останній відвідувач, злегка похитуючись, залишає теплу кімнату, де ще чути по кутах відгомони задушевних бесід, паб не пустіє. Господар зачиняє двері, гасить світло, а потім піднімається по скрипучих сходах у свої кімнати, де вже сплять його домочадці. Бо паб (pub) - це приватний будинок, відкритий для публіки (
public house). І як немає в світі двох однакових людей, так немає в Англії двох однакових пабів, тому що кожен з них відображає смак, характер і політичні погляди свого господаря.
Пам’ятаю, як
Alex (one of our native speakers who’s, by the way, Irish) одного разу сказав фразу, яка надовго осіла в моїй пам’яті:
“There are two types of Irishmen – those who go to the pub right after work and those who choose to kiss their family goodnight at first and only then pop in a pub”. Причому другий варіант є куди гіршим, адже в такому разі додому вже ніхто не поспішає. У цих осередках британської гостинності забавою є пити доти, доки ваша печінка не затвердне до кондиції
‘Blarney Stone’ (камінь у стіні замку
Blarney в Ірландії, який за традицією цілують туристи, щоб той надав їм красномовства).
В чому ж секрет божевільної популярності пабів? Справжній паб відрізняється невимушеною, теплою, дружньою, навіть родинною атмосферою. Для багатьох відвідувачів він є другою домівкою. Тут можна не лише випити, але й подивитися футбол, послухати рок-н-рол чи просто приємно поспілкуватись. З іншого боку, заходячи до пабу, людина може абстрагуватися від зовнішніх проблем, залишити їх за дверима закладу. Тут з легкістю вступають в розмову з незнайомими людьми, і ніхто не вважає це дивним. З вами будуть говорити про все: про політику та сімейні проблеми, про футбол та погоду, про якість вовни і ціни на бензин. А на прощання потиснуть руку, поплескають по плечу, і у вас залишиться відчуття, що ви провели вечір з близькими друзями.
A little bit of history
Кожна шануюча себе англо-саксонська жінка, якщо вона сподівалася вийти заміж, повинна була не тільки вміти готувати, але й варити пиво. У когось, звісна річ, це виходило гірше, у когось краще. І саме до тієї господині, чиє пиво було краще, заходили на вогник сусіди - поговорити про життя за келихом пива. Так виникла ця тисячолітня традиція - відкривати свій будинок для публіки. По-саксонськи і по-датськи той напій називався «ель». Зараз «ель» і «пиво» - синоніми, але спочатку це були два різних напої. У середні віки англійці бродили ель без хмелю. Пиво з додаванням хмелю почали ввозити з Нижніх Земель в XV столітті і протягом наступних ста п'ятдесяти років цей рецепт укорінився в Англії.
Будинок, де варили гарне пиво, позначали дерев'яною жердиною із зеленою гірляндою, яку вбивали в землю поряд з дверима або підвішували до даху. В 1393 році Річард Другий видав указ про те, що кожен паб зобов'язаний мати таку «вивіску»: до того часу з'явилися офіційні королівські дегустатори пива, які видавали або відбирали ліцензію на пивоваріння.
Сільські паби з часом перетворювалися на постоялі двори. Спочатку господарі вкладали спати випадкових подорожніх на підлозі на солом'яних тюфяках, але по мірі того, як товарно-грошові відносини опановували народом, потік клієнтів зростав, і з середини XVI століття постоялі двори змагаються один з одним у «розкоші»: килими, каміни, окремі кімнати з пуховою периною.
Конкуренція зростала, і для того, щоб привернути увагу до свого закладу, господарі змагалися в фантазії. Вивіски досягали гігантських розмірів, перегороджували вулиці, перетворювалися на цілі аркади, обвиті гірляндами, що зображують давньогрецьких богинь. Одного разу на Фліт стріт у Лондоні така вивіска впала, тягнучи за собою стіну шинку. Вивіска була таких розмірів, що погребла під собою двох жінок, жебрака і королівського ювеліра. Після цього парламент видав указ про те, що розміри вивісок не повинні перевищувати 1м на 1,2 м. З 1667 року цей закон неухильно виконується.
Повальне пияцтво ще на початку XX століття залишалося настільки серйозною проблемою для Англії, що, на думку Ллойд Джорджа, країна ризикувала програти Першу світову війну. «Ми боремося з Німеччиною, Австрією та пияцтвом, - сказав прем'єр-міністр в одному із своїх виступів, - і найбільш серйозний наш противник - це пияцтво». Він навіть подумував про введення сухого закону, але обмежився тим, що істотно скоротив час роботи шинків (раніше вони були відкриті 24 години). Паби перетворилися в справжнє дно, куди порядна публіка не заходила, і де злодійство та бійки були найбільш легкими злочинами.
Те, що англійці – палкі любителі спорту - усім відомий факт З особливою пристрастю іграм віддавались в пабах. У пабах народився крокет, дартс, пірамідки. Традиція ця збереглася до цих днів. Існує навіть спеціальний термін «ігри для пабу», до яких, крім суто англійських «кнура», «спеля», «диявола і кравця», відносяться карти та доміно. На подвір'ї сільського пабу майже завжди є спеціальний майданчик для гри в крокет, і навіть у місті навряд чи знайдеться паб без більярду і декількох різновидів дартсу.
А що ж Київ?
У Києві сьогодні достатньо закладів, що іменують себе пабами. Грубі меблі, нехитрий дизайн, величезний вибір пива і рок-музика - те, що вирізняє їх серед безлічі інших розважальних закладів нашої столиці. Хоча особливо критичні назвуть більшість із них чим завгодно - пивними, барами, "забігаловками", "кабаками”, бістро, тавернами, але точно не пабами, я після проведення невеличкої розвідки візьму на себе сміливість виділити декілька, які, на мою думку, таки гідні цього звання.
Within 2 minutes walk from Independence Square in the heart of Kiev, you will find a piece of Good Old Ireland, і назва цьго місця - O'Brien's Irish Pub. Кожного дня і вечора у традиційно оформлених і затишних залах at
O'Brien's ви зустрінете людей дестяка різноманітих національностей з усього світу, які постійно відвідують паб, щоб насолодитись смачними стравами, спробувати широку добірку напоїв, пограти в більярд, послухати живу музику, подивитись трансляцію спортивних подій or just meet new and old friends. У місці, де зустрічаються культури, як іноземці, так і українці цінують дружню атмосферу і невимушеність спілкування з іншими відвідувачами та персоналом. Підтвердженням цього, наприклад, можуть служити слова Ігора Носенка, менеджера
O'Brien's: “У нашого закладу є постійні клієнти, які ходять до нас щодня чи через день уже протягом 10-ти років, багато хто з них тут зустріли своїх дружин і чоловіків, знайшли справжніх друзів".
Осбисто я провела там
great party night і вам того ж раджу!
You have seen the rest, now try the best - O'Brien's Irish Pub.
Моя розвідка
from within продовжувалась у
«Сундуку» трохи нижче від
O'Brien's по тій самій Михайлівській (інший такий же розташований на вул. Леонтвича). Заклад оформлений у стилі Дикого Заходу: дерев’яні меблі, характерна барна стійка, на стінах – прикраси на кшталт дорожніх вказівників та афіш середини 50-х. Приміщення відчутно велике (5 залів), грає музика, панує атмосфера "п’ятниці". Заповненість повна, місце знайшлося у залі зі сценою. Публіка – middle class 25-30 років, змішаними компаніями чи парами. Всі п’ють пиво, спілкуються, сміються, загалом атмосфера невимушена і безпафосна. Немає тієї божевільності і єдності, що панують в O'Brien's, але, можливо, просто «ще не вечір». Для відвідувачів грав гурт
"S'n'B" (Сачук and Band): вокал, гітара, бас. Репертуар – виключно англомовний, 60-80-ті роки. З того, що вдалося ідентифікувати – the Beаtles, епізодично Eagle Eye Cherry, Oasis, Eric Clapton, Deep Purple. За сусіднім столиком розмовляють теж англійською. «Рай», - думаю я, потягуючи свій безлкогольний мохіто (вибачте, але пива я не люблю). Опісля виступу хлопців, я вирішила поцікавитись їхньою думкою про цей паб.
Богдан Сачук, соліст: «Загалом мені подобаються
"Сундуки" – це заклади для молоді з демократичними цінами. Місце не для романтичного побачення, а для веселого і розслабленого вечора. Від традиційного українського "генделика" паб відрізняється культурністю відвідувачів, яка водночас не шкодить відпочинку. У той час як багато хто гробить здоров’я різними "розширювачами свідомості", не виходячи за межі свого тіла, ми вибираємо життя, бо смерть рано чи пізно прийде.»
Дійсно...Але перед тим, як вона завітає, у вас ще є ціле життя, щоб вивчити англійську і попрактикувати її в одному із запропонованих пабів. Поєднати приємне з корисним. І, можливо, тоді ваші друзі нарешті перестануть вам дорікати, що ви геть помішались на англійській і забули, що таке відпочинок. У наведеній нижче таблиці ви знайдете координати вищезгаданих та деяких інших закладів Києва, які гордо іменують себе пабами.
| Заклад |
Адреса |
Контакти |
| O’Brien’s |
вул. Михайлівська, 17а |
279-15-84
http://www.obriens.kiev.ua/ |
| Cундук |
вул. Леонтовича, 7
вул. Михайлівська, 16 |
270-55-19
279-14-65 |
| Docker Pub |
вул.Богатирська, 25 |
451-85-28 |
| Docker’s ABC |
вул. Хрещатик, 15 (Пасаж) |
278-17-17
http://www.docker.com.ua |
Мережа пабів «Бочка»:
"БОЧКА ПИВНА"
«Бочка Хмільна» |
Вул. Межигірська, 19
Московський пр-т 17/1
вул. Крещатик, 19-А
ул. Борщаговская, 128
вул. Б.Хмельницького, 3б |
496-41-40
461-87-88
459-05-51
501-92-23
390-61-06
http://www.bochka.com.ua/ |
| Дакота |
пр. Героїв Сталінграда, 14г |
468-74-10 |
| Арт-клуб 44 |
Вул. Хрещатк, 44 |
279-41-37
http://club44.com.ua/ |
| Route 66 |
Вул. Жилянская 87/30 |
239-38-65
http://www.route66.com.ua/ |
А головне, памятайте: якщо ви шукаєте національний англійський дух, англійський характер, але поки не маєте можливості поїхати закордон, то не потрібно ходити далеко. Він – тут, у вашому місті, у теплому британсьому пабі!
Статті, які можуть Вас також зацікавити:
GreenForest.
Курсы английского в Киеве.
ГринФорест тажке открыт для Вас в Харькове, Днепропетровске и Львове
-Nata-
Добре написана стаття, певно, саме вона надихнула на проведення Паб-паті у ГФ =)))А ще я чула про спосіб перевірки якості пива: треба розлити його на дерев*яну лавку, посадити на неї чоловіка у шкіряних штанях, трошки почекати, а потім сказати йому встати. Якщо встане з лавкою - пиво хороше =)
Траллебус є і у нас, на Позняках, з усіх закладів, що є в околицях, найбільш "пабовий". Адекватні ціни, але не скажу, що рекомендувала б його для відвідання. Так, від нічого робити можна)
2011-10-04 17:05:37